Дія — Пісня життя
Вітер у полі над степами віє
Та розпиляє цвіт навкруги,
Жито золотом землю вкриває,
Світить сонцем високо вгорі.
Там небокраю не видно початку,
Де горизонти зникають вночі,
Зграя високо у небі літає
Та співає пісні свої.
Та співає вона про що бачить,
Та що побачила там на землі,
І співає вона солов'їною
Про незабуті гарні часи.
Колись були ми десь там у дитинстві,
Жили собі і мріяли,
Та позабуті давно всі ті стежки,
По яких у дитинстві ми йшли.
Та тепер ми всі стали дорослими
І по тих стежках не зможуть дійти
Ті, хто навіки залишився в серці
Вічно живими у пам'яті.
Вічно живими, вічно красивими,
Вічно невтомлені завжди були...
Хотіли ми жити, стати героями,
Щасливе життя прожити могли.
Нині круки кричать над могилами,
Літають, кружляють вільні птахи,
Співають пісні вони незадоволені
Про тих, хто залишився у вічному сні.
Кричать, бо нас хочуть усіх розбудити,
Відкрити нам очі, щоб бачили ми,
Що прожили даремно так просто,
За що не пробачать нас наші батьки.
Тепер вже все пізно, час йде по-інакшому,
Не повернути назад ті шляхи.
Час швидко зникає, йде поколіннями,
Наші батьки теж були дітьми.
А мрії збуваються, лише треба мріяти,
Поки живий — щось і далі буде.
Молимося ми за життя, славімо Господа.
Слава Героям! Понад усе!
Понад усе...
А мрії збуваються, лише треба мріяти,
Поки живий — щось і далі буде.
Молимося ми за життя, славімо Господа.
Слава Героям! Понад усе!
In tһe event you lօved thiѕ informative article and you want to receive more details witһ regards to
смерть please visit oᥙr own web-site.